No tags yet.
Сполучені Штати Америки активне втручання в наукову діяльність стали здійснювати під час Другої світової війни. У повоєнні роки федеральний уряд різко збільшив фінансування галузевих і уні-верситетских досліджень, постійно розширювало ринок наукової праці, створюючи фактично новий науковий потенціал. США міцно зайняли перше місце у світі за обсягом, швидкості розробки і освоєння нових технологій. Це зумовлене створенням державних програм, змінами структури організації інноваційного процесу, а також застосуванням венчурних (ризикових) інвестицій. У 1950-ті рр. у США вперше з'явилися наукові парки, а потім стали створюватися технополіси і цілі регіони науки, такі як Силіконова долина.
Венчурний механізм відіграв важливу роль в реалізації багатьох найбільших інновацій в області автоматизації промислового виробництва, обчислю вальної техніки, мікроелект роніки та ін. Втручання держави в наукову діяльність вплинуло на зміну умов функціонування науки в підприємницькому секторі. Багато галузей (електроніка, машинобудування, авіаційна проми- словість, ракетобудування та ін), по-лучив державні замовлення, стали створювати та розвивати наукові підрозділи, що призводило до значних змін ринкової стратегії. Корпорації, що мали державні замовлення на виконання наукових досліджень, випереджали інших за темпами економічного зростання та ефективності виробництва, відрізнялися стійкістю фінансових показників. Характерною відмінністю інноваційної політики США було розвиток малого інноваційного бізнесу. Невеликі фірми спеціально створювалися для реалізації ідей конкретного вченого або винахідника; використання побічних наукових продуктів; обслуговування творчого процесу; промислового освоєння інновацій і їх виходу на ринок. Держава надала малому інноваційному бізнесу правову, організаційну та фінансову підтримку. Закон Бей-Доуэла, прийнятий у 1980 р., встановив порядок і можливості придбання прав на результати науково-технічної діяльності, отримані за рахунок коштів федерального бюджету недержавними інвесторами, які вкладають свої кошти в комерціалізацію цих результатів. До прийняття цього закону американське уряд фінансував 60 % академічних досліджень і володіло 28 тис. патентів, але лише 4 % з них були запущені у виробництво. Після прийняття закону кількість патентів, які стали використовуватися, збільшилася в 10 разів. Закон сприяв також тому, що в короткі терміни на базі університетів було створено більше 2 тис. компаній по комерціалізації технологій, а американський бюджет став щорічно отримувати 40 - 50 млрд дол. США за рахунок обороту інтелектуальної власності. Прийнятий у 1982 р. закон про розвиток малого інноваційного бізнесу встановив норми та процедури взаємовідносин між державою та приватним сектором, затвердив програму Small Business Innovation Research (SBIR).
Згідно з цією програмою, держава підтримує невеликі інноваційні компанії, надає їм податкові пільги та можливість отримати стартовий капітал або грант під нову ідею, на розвиток певних наукових напрямів, секторів економіки, або ринку. Така форма організації інноваційного підприємництва породила систему "інкубаторів", інноваційних центрів, венчурних фондів, тобто була сформована державна інноваційна структура. Держава сприяє формуванню ринку інновацій (інформація в ЗМІ, виставки, біржі, ярмарки та ін), практикується безкоштовна видача ліцензій на комерційне використання винаходів, запатентованих у ході бюджетних іс-досліджень і є власністю федерального уряду. У державних програмах передбачається пайова участь держави в інститутах, які здійснюють прямі інвестиції в інноваційні компанії. Одержувачами бюджетних коштів можуть бути не тільки державні лабораторії або університети, але і компанії приватного бізнесу. За тридцять років (1970-2000 рр) структура бюджетного фінансування наукових досліджень в США зазнала значних змін. Федеральний науковий бюджет виріс більш ніж в 4,5 рази і до 2000 р. досяг 68,8 млрд дол. США. При цьому спостерігається тенденція скорочення частки коштів, що виділяються з федерального бюджету приватним компаніям (з 48,3 до 32,1 %)і зростання частки університетів та інших безприбуткових організацій (з 23,6 до 40,1 %) при стабільному фінансуванні лабораторій федерального уряду. У 2003 р. державне бюджетне фінансування наукових досліджень і розробок становило 111,76 млрд дол. США. Найбільш високе зростання асигнувань передбачався на освіту (16 %), охорону здоров'я і соціальне забезпечення (16 %) і оборону (11 %), було виділено чотири пріоритетних міждисциплінарних напрямів: антитерористичні дослідження і розробки; мережеві та інформаційні технології; нанотехнології; вивчення кліматичних змін. Передові позиції США в області розвитку інновацій забезпечуються високим рівнем фінансування НДДКР. Сукупні видатки державного і приватного секторів США в цій області перевищують аналогічні витрати у Великобританії, Німеччини, Франції, Японії, Італії та Канади, разом узятих.