На сьогоднішній день інноваційна діяльність має глобальний характер, що зумовлено як численними досягненнями в різних галузях науки, так і виникненням глобальних проблем, вирішення яких, є невід’ємною складовою подальшого існування всього людства. Тому очевидним постає той факт, що визначення пріоритетних напрямків та управління інноваційною діяльністю здійснюється не лише на регіональному рівні, але й на рівні держав та їх об’єднань.
Яскравим прикладом наддержавного регулювання інноваційної діяльності постає Європейський союз. Варто відзначити, зокрема, «Рамкову програму конкурентоспроможності та інновацій (CIP)» розроблену Європейською комісією. Ця програма спрямована на підтримку передусім інноваційної діяльності на рівні малих та середніх підприємств (включаючи екоінновації), забезпечення кращого доступу до фінансування та надає бізнес підтримку в регіонах. Це заохочує до кращого залучення та використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та допомагає розвивати інформаційне суспільство, а також сприяє поширенню використання поновлюваних джерел енергії та підвищенню енергоефективності.
Програма працює з загальним бюджетом у 3,621 мільярда євро та ділиться на три оперативні підрозділи, кожен з яких, має свої специфічні цілі, спрямовані на сприяння конкурентоспроможності підприємств та їх інноваційного потенціалу у власних сферах, таких як інформаційно-комунікаційні технології або стійка енергетика. Цими підрозділами є: Програма підприємництва та інновацій (EIP); Програма підтримки політики інформаційних комунікацій (ICT-PSP); Програма Європейської «розумної» енергії (IEE).
Також необхідно відмітити Повідомлення Європейської комісії для Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного і соціального комітету та Комітету регіонів «Європа 2020» та «Цифровий порядок денний для Європи». У березні 2010 р. Європейська Комісія розпочала реалізацію Стратегії «Європа 2020», метою якої є вихід з кризи та підготовка економіки ЄС до викликів наступного десятиліття. У Стратегії визначено бачення щодо підвищення рівня зайнятості, низьковуглецевого зростання економіки, і підвищення продуктивності та соціальної згуртованості, якого можна досягти за рахунок вжиття конкретних заходів на рівні ЄС та на національному рівні. Для здійснення боротьби за зростання та нові робочі місця потрібно забезпечити відповідальність органів влади на найвищому рівні та мобілізацію зусиль всіх європейських установ та організацій.
Цифровий порядок денний для Європи є однією з семи флагманських ініціатив Стратегії «Європа 2020». Його мета – визначити ключову роль, яку може відіграти використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для досягнення пріоритетів та амбіцій Європи до 2020 р.
Сфера ІКТ безпосередньо забезпечує 5% ВВП Європи, її ринкова вартість складає 660 мільярдів євро. Але рівень впливу ІКТ на загальне зростання обсягів виробництва є набагато вищим (20% безпосередньо від сфери ІКТ та 30% від інвестицій у цій сфері). Це пов’язано із високим рівнем динамізму та інновацій у сфері ІКТ та тому, що ІКТ суттєвим чином впливають на характер змін в інших сферах бізнесу. У той же час зростає соціальний вимір ІКТ – наприклад, той факт, що більше 250 мільйонів європейців щоденно використовують Інтернет та майже кожен житель Європи має мобільний телефон, значно змінив спосіб життя людей. Розвиток високошвидкісних мереж нині має такий самий революційний ефект, як винайдення електрики та розвиток транспортних мереж сторіччя тому. Постійний розвиток електронних товарів для споживачів призводить до все більшого обміну інформацію між цифровими пристроями. Послуги стають все більш інтегрованими та все частіше надаються у цифровий спосіб. Таким чином вони стають універсально доступними з будь-якого пристрою: смартфона, планшета, цифрового комп’ютера, цифрового радіоприймача або телевізора високої чіткості. Передбачається, що до 2020 р. цифровий контент та додатки будуть майже повністю розповсюджуватися онлайн.
Такий значний потенціал ІКТ може бути використаний за рахунок добре організованого «доброчесного цикла» заходів. Цікавий контент та сервіси мають стати доступними за рахунок розвитку Інтернет середовища, в якому немає кордонів і яке придатне для багатоцільового використання. Це сприятиме попиту на зростання швидкості та збільшення можливостей Інтернету, що, у свою чергу, створює аргументацію для інвестицій у створення більш швидкісних мереж. Відповідно, розгортання та розвиток більш швидкісних мереж відкриває нові можливості для розробки та надання інноваційних послуг через більш швидкісні мережі.
Цей ланцюжок заходів створює суттєве підґрунтя для власного посилення. Для його реалізації необхідне бізнес середовище, сприятливе для інвестицій та підприємництва. Але у той час, як трансформаційний потенціал ІКТ є очевидним, необхідно усунути серйозні прогалини, які заважають його повноцінному використанню. Хоча все більше європейців знайомляться із цифровим способом життя, який ґрунтується на технологіях, що розповсюджені в усьому світі та не визнають кордонів, вони досі не можуть прийняти того факту, що єдиний ринок, створений до появи Інтернету, є недостатньо сформованим онлайн. Використання цифрових технологій людьми – громадянами, споживачами або працівниками – обмежується міркуваннями приватності та безпеки, недостатнім рівнем доступу до Інтернету, недостатньою зручністю, браком відповідних навичок або його недоступності для всіх. Європейці відчувають розчарування, коли ІКТ не сприяють кращому наданню державних послуг, незважаючи на відповідні обіцянки. Вони стурбовані тим, що у той час, коли Інтернет загострює конкуренцію за інвестиції, робочі місця та економічний вплив на глобальному рівні, Європа ще не має достатньо засобів для забезпечення процвітання у цій сфері економіки знань.
На основі консультацій із зацікавленими сторонами та принципів, проголошених у Гранадській декларації та Резолюції Європейського парламенту, Комісія визначила сім найбільш важливих перешкод у розвитку інновацій (в т. ч. ІКТ): розрізнені цифрові ринки; брак придатності послуг до багатоцільового використання; зростання кіберзлочинності та зниження довіри до мереж; недостатня кількість інвестицій у мережі; недостатня кількість досліджень та інновацій у цій сфері; низький рівень вмінь та навичок населення у сфері ІКТ; неспроможність у повній мірі використовувати потенціал ІКТ у боротьбі із глобальними проблемами людства.